З УКРАЇНОЮ В СЕРЦІ

Доля знаменитої Союзівки, що знаходиться у Сполучених Штатах Америки поблизу Нью-Йорка, повністю віддзеркалює нелегку долю українських емігрантів у цій далекій заморській країні. Читаючи її історію, мимоволі поринаєш у події того часу, відчуваєш дух, який панував серед української громади США 50 років тому (у 2002 Союзівка відзначила своє 50-річчя). Розумієш, чому до сьогодні вона залишається улюбленим місцем для багатьох закордонних українців.

У 1952 році, коли Український Народний Союз придбав відпочинкову оселю, знану сьогодні як Союзівка, Америка приймала нову хвилю людей з усього світу. Ці люди повинні були виявляти велику життєву енергію, велику спільну волю, щоб найкращим чином увійти в чуже суспільство, стати корисними і собі, і йому.

Отже, це були роки піднесення українських громад, зокрема роки бурхливого розвитку Українського Народного Союзу (УНС). Майно УНС збільшувалося справді мільйонними темпами, а кількість членів УНС збільшилася у той самий час з 61796 в кінці січня 1951 року до 66035 в кінці січня 2003 року, отже, на 3266 членів. Ось чому зовсім скоро УНС переріс рамки своєї прямої діяльності, "як забезпечуваного товариства, а став опікуном нашої культури й політики в Америці".

Головний уряд УНС постійно звертався до своїх членів та до всієї української громади Америки "збільшувати свій внесок у подальший розвиток нашої придбаної батьківщини, невпинно і наполегливо розбудовувати Український Народний Союз, цю справжню українську твердиню за морем…".

Щедрі внески і наполеглива праця людей, які хотіли мати свій культурний центр врешті-решт призвели до того, що Український Народний Союз закупив оселю для відпочинку: "Представники Українського Народного Союзу підписали умову про купівлю великої посілости призначеної на вакаційні, відпочинкові та інші цілі широких кіл членства УНСоюзу та загалу українського громадянства. Закуплена посілість мала майже 250 акрів гористо-лісистої площі, один головний великий і сім менших будинків, усі муровані (тільки один дерев'яний), як теж басейн для купання, ставок, велику культивовану площу, тенісовий майдан та низку інших відпочинкових удогіднень. Посілість положена в околиці Кергонскону в стейті Нью-Йорк, у віддалі 90 миль від міста Нью-Йорку та з вигідними можливостями комунікації… Формальне передання посілости на власність УНСоюзу наступить впродовж найближчих трьох тижнів. Після необхідного ремонту посілість буде віддана до вжитку в другій половині липня цього року…".

Купуючи цю місцевість, Головний уряд УНС виконав ухвалу останньої конвенції з 1950 року, яка доручила йому придбати таку власність впродовж найближчих двох років. Коли конвенція приймала своє рішення, в касі УНС було призначених на таку мету 52000 доларів. Розуміючи, що така власність коштуватиме дорожче, конвенція одночасно зобов'язала всіх дорослих членів УНС, щоб вони "в потребі та на заклик Головного уряду зложили на руки секретарів відділів УНС одноразово щонайменше по одному доларові". Конвенція також висловила надію, що після набуття цієї власності між членами УНС знайдеться багато таких, хто й більшими дотаціями, пожертвами і фундаціями уможливлять розбудувати та влаштування такої оселю та, по можливості, найвищу скелю та поставити її на найкращий рівень того роду конституцій…

Насамкінець оселю було придбано за 70000 дол.

З того часу Союзівка стала одним з найяскравіших символів українського життя в Америці, тим улюбленим місцем, яке сплітало в єдину нитку безліч граней культурно-громадської, освітньої, наукової, мистецької, спортивної роботи наших великих і малих організацій та установ. Щоліта тут почали відбуватися пластові зустрічі, Дні Союзу Українок Америки, сходини Карпатського Лещетарського Клубу, регіональні з'їзди колишніх мешканців таборів у Німеччині, колишніх учнів гімназій, шкіл, семінарій, студентів університетів, святкування загальноамериканських і загальноукраїнських дат і ювілеїв, весілля молодих пар. Одним із найпопулярніших заходів був і донині залишається конкурс панночок на звання "Міс Союзівка". Тут, на кортах і басейні, щоліта змагаються плавці й тенісисти, тут сотні маленьких українців навчилися тримати в руках ракетку. Союзівка завжди гостинно приймала визначних українських співаків, музикантів, українські хори, а останні одинадцять років - популярних в Україні артистів, композиторів, митців, вчених, американських і українських державних і політичних діячів.

Загальна любов і увага до Союзівки з роками перетворила оселю на своєрідний культурно-мистецький центр, адже на її території стоїть пам'ятник Тарасові Шевченкові, створений українським скульптором зі світовим ім'ям Олександром Архипенком, а також пам'ятники Іванові Мазепі, Лесі Українці, Григорієві Грушці, Патріарху Йосипові.

А до всього організованого і влаштованого людськими руками чудово дописує свої барви сама довколишня природа, яка багатьом американським українцям нагадує рідні Карпати. Чи ж дивно, що в громаді народився цей "крилатий" вислів - "Нема-то ліпше, як на Союзівці!

За матеріалами тижневика "Свобода"

Нагору