ГАЛЕРЕЯ СЛАВИ

Знаменитий хореограф, танцівник, балетмейстер, теоретик балетного мистецтва.

Cерж (Сергій Михайлович) Лифар народився у Києві в заможній сім'ї чиновника департаменту водного і лісового господарства Михайла Лифаря і його дружини Софії. Родинне коріння сім'ї Лифарів сягає козацьких часів.

Дитячі роки Сергій провів на вулиці Тарасівській. Хлопчиком співав у хорі Софіївського собору, вчився грати на фортепіано в Київській консерваторії, навчався у балетній студії відомого балетмейстера Київської опери Броніслави Ніжинської.

Після закінченні гімназії Сергій поїхав до Європи і вступив у трупу Дягіляєва, де продовжував навчання під керівництвом Броніслави Ніжинської та Енріке Чекетті.

В антрепризі "Російський балет С.Дягілєєва" Лифар проходить шлях від артиста кордебалету до першого соліста і балетмейстера. Він виконує головні партії в балетах: "Жар-птиця", "Аполлон Мусагет", "Петрушка" (роль Арапа), "Блудний син".

Після смерті Дягілєєва в 1929 р. Серж Лифар переходить до Паризької "Гранд-Опери", де понад 30 років був солістом, балетмейстером і педагогом. Під його керівництвом балетна трупа першого театру Франції - легендарної "Гранд-Опери" стає однією з кращих у Європі.

Як балетмейстер він дебютував 1929 р. з роботою "Байка про лисицю". Потім поставив понад 200 балетів, дивертисментів (в оперних спектаклях) і окремих концертних номерів.

Сюжети або ідеї балетів автора зазвичай почерпнуті з античної та біблійної міфології, класичної літератури і поезії. Для його постановок характерне точне відображення характерів музичного матеріалу і тонке відчуття стилю, витончена стилізація і статичність, патетика і мелодраматизм. Пластична мова Лифаря відзначається просторовою і скульптурно-художньою виразністю.

Він надав особливого звучання чоловічій танцювальній партії, старанно розробляючи партії солістів, протиставляв їх кордебалету. Блискучий знавець академічного танцю, він розробив принцип так званих "трьох хореографічних планів", домагався від танцівника акторської виразності, гармонічного поєднання міміки і жесту з музикою. Крім того Лифар - автор багатьох праць з питань історії та теорії балету: "Маніфест хореографа" (1935), "Історія балету" (1966).

Серж Лифар приніс у європейський балет новий стиль - "неокласик". "Гранд-Опера" під його керівництвом стала гордістю й славою балетного мистецтва світу. Став академіком Французької академії мистецтв, кавалером ордена Почесного легіону.

Лифар заснував у Парижі Інститут хореографії та кафедру історії й теорії танцю в Сорбонні, написав чимало балетознавчих досліджень і захоплюючих автобіографічних повістей. В одній з них - "Страдные годы" - Лифар розповів про своє українське коріння та київський період життя.

У воєнні роки Серж Лифар на підставі брехливих свідчень був звинувачений у колабораціонізмі і засуджений французьким Рухом Опору до страти. Митець змушений був тікати з Франції. У 1944-1947 рр. він очолює трупу "Нуво бале ле Монте-Карло".

Після війни Національний французький комітет із питань "чистки" скасував обвинувачення і балетмейстер повертається до Франції.

За 26 років роботи в "Опері" Лифар виховав одинадцять зірок балету, серед яких: Ліссет Дарсонваль, Соланж Шварц та Іветт Шовіре.

Все життя автор мріяв, щоб на його батьківщині, в Києві, при оперному театрі, як і в Парижі при "Гранд-Опера", існувала національна академія танцю. На початку 90-х років було втілено мрію танцівника - створено Українську Академію танцю при Національній опері України під патронатом Всесвітньої ради танцю ЮНЕСКО. З 1994 року в Києві проводиться Міжнародний конкурс балету імені Сержа Лифаря і Міжнародний фестиваль "Серж Лифар де ля данс".

На виконання заповіту Сержа Лифаря його дружина шведська графиня Ліллан Аллефельд-Лаурвіг передала значну частину його архіву Київській бібліотеці ім. Лесі Українки та в Музей приватних колекцій.

У 2000 році дружина майстра передала Президентові України для Музею історичних дорогоцінностей сімейну реліквію - золоту балетну туфельку, якою Серж Лифар був нагороджений як кращий танцівник світу.

Митець похований у Парижі, на цвинтарі Сен-Женевьєв-де-Буа. За його велінням на надгробному пам'ятнику вибито: "Serg Lifar de Kiev" - "Серж Лифар із Києва".

Нагору